Водяна тепла підлога: особливості, переваги та монтаж

Перед початком опалювального сезону, потрібно подумати про те, що комфортний клімат в будинку неможливий без надійного джерела тепла. Інколи традиційної опалювальної системи буває замало. Як правило ця проблема актуальна для просторих приміщень. Тепла підлога – відмінна альтернатива таким додатковим джерелам тепла.

Системи водяних теплих підлог стали широко застосовуватись як функціональне та ефективне джерело опалення приміщень. До недавніх пір ця система рахувалась достатньо дорогою та був обмежений вибір по комплектуючим, однак сьогодні ситуація змінилась в зворотну сторону – матеріали пред’явлені широким асортиментом та різною ціною, від відомих європейських до вітчизняних виробників. Тим більш, якщо у Вас є невеликі технічні або сантехнічні навички та знання, то організувати монтаж водяної теплої підлоги під силу своїми руками, але щоб уникнути в процесі монтажу та експлуатації різних технічних нюансів, наша компанія рекомендує обов’язково довірити монтаж теплої підлоги досвідченим спеціалістам, які будуть гарантувати довгий та надійний термін експлуатації.

Водяна тепла підлога – це відмінна альтернатива радіаторному опаленню будинку та безперечно вона має свої конструктивні відмінні особливості, а також свою специфіку в технічних розрахунках (це розрахунок тепловтрат приміщень, гідравлічний супротив контурів, потужність, середнє значення температури теплоносія та інші).

В цілому, враховувати специфіку та конструктивну трудомісткість монтажу, наприклад, збірка водяної теплої підлоги займає більше часу ніж розміщення та підключення електричної теплої підлоги. Ви створюєте надійну систему, яка перевершує по продуктивності радіаторну систему, а економічно доцільніше ніж електричні теплі підлоги. В протилежність традиційного радіаторного опалення, тепла підлога створює інший вид при розподіленні теплого потоку. Радіатори опалення як правило розташовують під вікнами для отримання природньої конвекції в результаті якої розігріте повітря маю рух верх по стелі, не обігріваючи в першу чергу приміщення.

Далі в результаті охолодження, повітря знижується на нижні рівні, знову отримує тепло від радіаторів та знову рухається до стелі. При такому розподіленні тепла максимально прогріте повітря буде розташоване під стелею та біля радіаторів, а температура біля стелі буде весь час сама висока.

Підлога в свою чергу, має слабий прогрів і по цій причині отримує значно низьку температуру. Ситуації відрізняється у випадку з теплою підлогою, тут елементи, які відповідають за нагрів, однаково розміщенні по всій площі підлоги, в тому випадку тепло виходить з всією поверхні у вигляді випромінювання, завдяки тому відчувається більш комфортно, а сама поверхня підлоги прогріває кімнату по всій площі. Слідуючи санітарно-гігієнічним нормам оптимальної для організму людини являється температура навколишнього середовища +18°С, при використовуванні теплої підлоги, де безпосередньо ноги доторкаються з підлогою повітря буде прогріте до +22°С, а повітря в середній частині приміщенні, де находиться голова людини прогріється до +18°С.

Водяна система теплої підлоги – це сукупність вбудованих труб з гарячою водою, які розташовані між підлоговим покриттям та основою, яка виконана з дерева або бетону. Теплоносій, який переміщається по трубах, рівномірно прогріває всю площу підлоги. Шари повітря безпосередньо біля підлоги являються самими нагрітими сильніше ніж верхні, що сприяє оптимальному комфорту та мікроклімату в приміщенні.

Сама система водяної підлоги відрізняється в регулюванні температури приміщенні в процесі експлуатації, наприклад від електричної теплої підлоги, які керуються простим підключенням до кімнатного термостата, але при правильній організації вони економні остатніх. Так як на обігрів 10 метрів квадратних приміщення, при потужності 15 Вт на один метр квадратний, на роботу системи електричних теплих підлог необхідно використовувати електроенергії в розмірі 1,5 кВт/год, в цей час при використання такої кількості електроенергії водяна тепла підлога буде продуктивніша та прогріє площу в три рази більшу, притому буде застосовуватись температура теплоносія 30-50°С.

Час, який затрачений на початковий розігрів приміщенні для водяних підлог менший, а ККД значно високий. Слід враховувати, що водяна тепла підлога екологічно безпечна, в ній виключенні електромагнітні коливання та небезпечні пари, які можуть виникати від ПВХ-ізоляції електричного кабелю. Для приміщень з великою площею, водяні теплі підлоги кращі в якості основного джерела опалення, в той час як електричні підлоги при великих витратах енергії не весь час справляються з обігрівом такого типу приміщень.

Водяна тепла підлога володіє перевагами, які вигідно відрізняють її від опалювальних систем радіаторного та конверторного типу.

Основним теплоносієм в системи водяної теплої підлоги служить гаряча вода або незамерзаюча рідина на основі гліколю, а сам принцип функціонування системи достатньо простий. Замість радіаторів опалення в підлогу монтується труба, яка оснащена високою гнучкістю та призначена для циркуляції по ній гарячого теплоносія. Отже, пере монтажем є необхідність ретельно підійти до вибору труби для теплої підлоги.

Для даної цілі потрібно підбирати труби, в яких високий рівень теплопровідності, з відмінною гнучкістю та з мінімальним показником гідравлічного супротиву. Оптимальний варіант для циркуляції теплоносія – труби які виготовлені з полімерних матеріалів, стійких та надійних.

Зшитий поліетилен. Матеріал міцний з відмінною теплопровідністю, дає можливість при необхідності збільшувати температуру теплоносія, та являється дуже надійним та з високим терміном експлуатації. Рекомендована щільність зшивки 65-80%. Особливість монтажу – необхідність фіксації при укладці, щоб труби не розгинались поки стяжка не застигне.

Поліпропілен. Міцний пружний матеріал. Поліпропіленові трути згинаються після попереднього нагрівання.

Металопластик. Цей варіант – самий розповсюджений, з оптимальним співвідношенням якості та ціни. Труба для теплої підлоги стійка, довговічна з відмінною теплопровідністю. Металопластикові труби добре зберігають форму після згину.

Стандартно прокладку труб водяної теплої підлоги виробляють в піщано-цементну стяжку. Це обов'язкова умова визначено специфікою монтажу: структура стяжки передбачає стійкість до ударів і великій питомій тиску (500 Н / см.кв), тим самим вона виконує функцію захисту труб від механічних пошкоджень і впливів різних речовин. Також слід враховувати, що сама труба має не великий діаметр, в наслідок чого поверхню площі, яка контактує з навколишнім простором мала, а повітря, володіючи хорошими теплоізоляційними властивостями, буде перешкоджати тепловому розподіленню, тому труби безпосередньо взаємодіють з матеріалом стяжки підлоги, яка в результаті виконує роль нагрівального елемента з великою тепловіддачею.

Тому дотримання технологічних вимог при створенні поверхні, необхідної для правильного розташування труб, є важливою умовою. Спершу підлогу звільняється від частинок сміття і по можливості максимально від пилу, обов'язково оцінюється горизонтальний рівень поверхні, так як різниця в висоті сторін кімнати призведе до того, що товщина основної стяжки, в якій будуть знаходиться труби, буде мати різні показники, в результаті поверхня підлоги передаватиме нагрів нерівномірно.

Наступним кроком буде розміщення на поверхні вирівняного статі гідроізоляційної плівки. Вона необхідна для захисту від попадання вологи з рівнів, розташованих внизу. Після цього по периметру кімнати проклеюється демпферна стрічка, яка врівноважує вплив теплового розширення піщано-цементної стяжки. Маючи висоту 10-15 см, стрічка дозволяє перекривати товщину теплоізоляції і шар стяжки. Коли монтажні роботи будуть закінчені, необхідно зрізати непотрібні ділянки стрічки.

Перед початком розміщення труб необхідно передбачити наявність теплоізоляції. Так само важливу роль відіграє метод укладання труб. Є три варіанти розміщувати труби на поверхні підлоги: паралельний спосіб у вигляді змійки, спіральний - у вигляді равлика і комбінований, коли з'єднуються обидва способи.

Після розкладки труб приступаємо до підключення труб до розподільного колектора. Його функціональне призначення правильно і рівномірно розподіляти теплоносій по опалювальним контурам. Колектори, призначені для роботи систем водяного теплої підлоги, спеціально комплектуються регуляторами витрат, які коригують і правильно розподіляють необхідну кількість теплоносія по всім опалювальним контурам. Це обумовлено тим, що довжина труб кожного контуру часто має різне значення, і при рівній кількості теплоносія, в більш короткий за довжиною контур буде надходити теплоносій з температурою вище, ніж в довгий.

Найбільшою мірою найгірший варіант, коли теплоносій взагалі не має доступу в контур найбільшої довжини через високий гідравлічний опір, тому що теплоносій буде прагнути піти по найкоротшому шляху з найменшим опором. Укладені і закріплені труби легко під'єднуються до колектора, для цього один кінець труби фіксують на штуцері колектора, що відповідає за подачу теплоносія, використовуючи для цієї мети колекторні фітинги, і починають укладання контуру поступово розмотуючи трубу, бажано таким чином, щоб кожна петля була покладена цільним шматком. Це робиться для того, щоб виключити додаткові з'єднання і мінімізувати ризик протікання. Після того як труба розміщена на поверхні ізолятора і зафіксована, що залишився кінець труби підключають до штуцера колектора, що відповідає за зворотну подачу теплоносія. І таким чином підключаються кожен окремий контур.

На заключному етапі, перед тим як буде проведена остаточна заливка піщано-цементним розчином, всю систему перевіряють на герметичність. Для того щоб перевірити систему, в неї необхідно закачати воду або повітря під тиском, що перевищує робочий в півтора рази, при цьому показники тестованого тиску повинні бути не менше 0,6 Мпа або 6 бар. На першому етапі, протягом 30 хвилин, тиск не повинен знизитися на більш ніж 0,06 МПа. На другому етапі протягом 2 годин, показники тиску не повинні знизитися більш ніж на 0,02 МПа. Якщо система пройшла випробовуване тестування, приступаємо до останнього етапу - виконання укладання стяжки, мінімальна висота якої поверх труб становить 3 см, а максимальна - 7 см.

Важливо пам'ятати про те, що укладання самої стяжки необхідно проводити при трубах, які знаходяться під робочим тиском, і бажано в стяжку додавати спеціальний пластифікатор бетону, який покращує пластичність і еластичність стяжки, що зменшує розтріскування і збільшує термін експлуатації. Для того щоб почати експлуатацію теплої підлоги, необхідно 30 днів, так як за цей час стяжка повністю висохне і придбає всі свої властивості. Протягом цього часу необхідно виключити включення теплої підлоги до того моменту, так як існує ризик її розтріскування. Після того як всі етапи пройдені, водяна тепла підлога вважається готовою до експлуатації.